toprunner | (no subject)

Коли ненависть до сусідів стає частиною внутрішнього порядку денного, це, зрештою, вимагає якогось розв'язку. Ми бачили, як нагніталась істерія у кацапів, і у що це вилилось. Ми бачимо, як на спогадах про події Другої світової грають польські праві, а тепер вже й угорці обрали нас символічним ворогом. Для них це зручно і не несе ризиків в короткостроковій перспективі. Неможливо спрогнозувати, чим така політика обернеться у віддаленому майбутньому.

Ми прагнемо стати визнаною частиною Європи - в економічному і безпековому вимірі. Але в Європі чимало країн, які цьому активно опираються і навіть роблять наступний крок - на державному рівні формують образ ворога з України. Боюсь, сприйняття українцями ЄС і НАТО буде мінятись і з романтиків-апологетів єдиної Європи ми перетворимось на недоброзичливців, зацікавлених в руйнуванні і ЄС, і НАТО, щоб мати можливість інтегруватись в якісь нові союзи, бажано, не ОДКБ.

Flat | Top-Level Comments Only

Сприйняття ЄС і НАТО зміниться (чи вже змінилось), оскільки про якийсь там вступ чи приєднання зараз чи в прогнозованому майбутньому вже нема мови і ХЗ хто може говорити про це серйозно... Ну може президент чи ще хто. Можливо це хоч вилікує українців від сприйняття незалежності як "свободи вибору під кого краще лягти". Колись же має набриднути бути замурзаними напівлюдьми третього сорту в черзі на кордоні.

Ми не потягнемо наодинці проти всіх цих друзів та братів по периметру.

Самі не потягнемо. Але "партнери" в свої економічні чи військові ряди теж не пустять. Ситуація патова, і хто зна який був план, якщо він був.