Володимир Сорокін - День Опричника

Чому варто прочитати цю книжку - цікава і вдала спроба перекласти стилізовану під "архаїчну" російську мову українською. Книжка примушує замислитись над формами патріотизму, пробуджує цікавість до часів смути і опричнини. З іншого боку, чтиво досить марудне, і російською я б її до кінця не дочитав, незважаючи навіть на її невеликий розмір (~ 180 сторінок А5).

Якісно перекладено, за українською легко вгадуються питомо російські вирази, хоча я знайшов лише один вираз який міг назвати "калькою з російсьої", що, насправді, не підтвердилось при порівнянні з оригіналом.
Книжка - така собі спроба накласти події опричнини на недалеке майбутнє. 202х рік, Россія "щоб зберегти віру Христову як скарб непорочний" відрізає себе від зовнішнього світу і зближується з Китаєм. Громадяни Росії добровільно палять свої закордонні паспорти. Традиціоналізм домінує в усіх сферах людського життя. Опричники борються з ворогами Святої Русі, методами цілком опричними: вбивства, грабунок, катування, згвалтування. І жодних моральних конфліктів - служіння виправдовує все. Практично усі товари виробляються в Китаї, "відпочивають в Криму нашому сонячному", тоді як "дала дуба Європа Агеніорівна, самі кіберпанки по руїнах повзать". Чи справді Європа "дала дуба", чи це чергове бачення Росією "загниваючого заходу" - залишається на розсуд читача.
Описано побут майбутніх опричників, який дуже нагадує бачення обивателями життя сучасних політиків: вседозволеність, наркоманія, перелюб, содомія. Дізнався, що таке забава "гусінь", якою за фофудійними чутками розважаються сучасні молоді ЄдРоси - груповий Achtung.
Неправдоподібна соціальна екстраполяція, але за гіпертрофованими рисами вгадується сучасна Росія. А тепер ще й Україна.