
Якщо суспільство не сприймає владу як «свою», рано чи пізно воно розколюється на прихильників боротьби до переможного кінця й тих, хто пропонує змиритися з дійсністю і працювати за її правилами. Логіка компромісу полягає в тому, що репресії нищать найкращі сили суспільства, а отже, зменшують його шанси на ліпше майбутнє.
Важливим мотивом є також те, що діяльна людина мусить бачити хоча б якісь результати своєї праці, бо тривала безуспішність породжує апатію. Вибір між безкомпромісною опозицією та готовністю домовлятися завжди є складним не лише для активної частини суспільства, а й для масової психології. Адже така переорієнтаціяпорушує гармонію базових цінностей, змушує шукати відповіді на нові запитання. Нерідко украй важливо відчути момент, коли цей вибір потрібно
зробити, щоб дотримання принципів не почало межувати з абсурдом.( Read more... )