![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
toprunnerДуже важко підібрати тему поста. Тому почну з симптомів.
Отож: на гуртом комі напросився на (безкоштовний) переклад чергового серіала з англійсьої на українську (Desperate Romantics). Серіал про збіговисько англійських художників-неформалів середини 19 століття, які йменували себе братством прерафаелітів, згідно вікіпедії, - 1848—1853рр. Зрозуміло, що автори діалогів намагаються писати витієвато-кучерявою мовою Діккенса і всього того вікторіанського кодла. І тут у мене починаються проблеми: на російську мову я б це переклав без особливих зусилль, бо в російській літературі є Тургенєви з Толстими і Достоєвськими, які залишили літературні пам’ятки про те як говорив "вищий свєт" у 19 столітті. Чи маємо ми щось подібне в український літературі 19 століття? Зі шкільної програми не зміг пригадати жодного твора, лексику якого можна було б застосувати у цьому випадку.
Запитання, що не є суттєвими, але цікаво було б почути вашу думку:
Як створювалися стиль або суб-культура мовлення в таких нечисельних товариствах? Чи все це "придумали масони", а насправді в вищому світі матюгались, шмаркались у фіранки і не мили рук після вбиральні? Чи зможе українська мова надолужити подібну лексичну прогалину(якщо вона є)?
Ну і в якості заминки, як би товариство переклало (вже з російської):
1) Бить прєдоставлєнним самому сєбє
2) бить прєдставлєним в свєтє (в висшєм свєтє)
3) Взять на себя труд об’ясніться
Адреса
Отож: на гуртом комі напросився на (безкоштовний) переклад чергового серіала з англійсьої на українську (Desperate Romantics). Серіал про збіговисько англійських художників-неформалів середини 19 століття, які йменували себе братством прерафаелітів, згідно вікіпедії, - 1848—1853рр. Зрозуміло, що автори діалогів намагаються писати витієвато-кучерявою мовою Діккенса і всього того вікторіанського кодла. І тут у мене починаються проблеми: на російську мову я б це переклав без особливих зусилль, бо в російській літературі є Тургенєви з Толстими і Достоєвськими, які залишили літературні пам’ятки про те як говорив "вищий свєт" у 19 столітті. Чи маємо ми щось подібне в український літературі 19 століття? Зі шкільної програми не зміг пригадати жодного твора, лексику якого можна було б застосувати у цьому випадку.
Запитання, що не є суттєвими, але цікаво було б почути вашу думку:
Як створювалися стиль або суб-культура мовлення в таких нечисельних товариствах? Чи все це "придумали масони", а насправді в вищому світі матюгались, шмаркались у фіранки і не мили рук після вбиральні? Чи зможе українська мова надолужити подібну лексичну прогалину(якщо вона є)?
Ну і в якості заминки, як би товариство переклало (вже з російської):
1) Бить прєдоставлєнним самому сєбє
2) бить прєдставлєним в свєтє (в висшєм свєтє)
3) Взять на себя труд об’ясніться
Адреса
