The Counselor - Радник
Thursday, 21 November 2013 00:18![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
toprunnerФільм ніби контрастний душ: починається як кримнільна комедія, глядач приємно вмощується в кріслі та готується пореготати і подивитись на Пенелопу Круз в весільному вбранні наприкінці фільму. Але події розгортаються не за голівудським шаблоном. Фактично, всі головні герої зазнають поразки, різна лише ціна яку вони сплатять за свою жадібність. Розв"язка фільму - це антична трагедія.
Фільм ігровий, без спецефектів - рідкісний жанр на вітчизняному великому екрані. Чудова акторська гра: за всіма персонажами цікаво спостерігати. Діалоги і монологи тримають. Події на екрані сприймаються як в житті: без авторських пояснень голосом Міхалкова, Бондарчука чи Моргана Фрімана за кадром, тому за сюжетом доводиться слідкувати дуже уважно. І можу запевнити, жодне слово сказане персонажами не залишилось висіти в повітрі рушницею на стіні, усі вони "вистрілили".
Зірковий акторський склад повністю себе виправдав: глибина персонажів і їх поведінка повністю пояснюється тією роллю яку вони відіграють в подіях. І якщо Бред Піт грає посередника (або й грубо кажучи бухгалтера) наркоторговців з Канади, то він ним і є на екрані.
Особливо хочеться відзначити гру Камерон Діаз у ролі "міледі" новітнього часу, чи, якщо завгодно, "чужої" (з одноіменного твору Нестеренка) - її постава і міміка справді несе в собі щось, що могло налякати Райнера (Хавйер Бардем), фрази і навіть посмішки закінчуються ледь помітним виразом презирства і зверхності, репліки видають гострий розум і великий життєвий досвід. Дуже сильний образ: епатажна спокусниця, витончене вбрання і граційність гепарда несподівано контрастує з безглуздим розкошем біжутерії, татуюванням з леопардових плям і золотим зубом. Довершує образ femme fatale монолог наприкінці фільму, що розкриває мотиви її вчинків.
За враженням, яке на мене справив фільм, я його можу порівняти хіба що з фільмом "Чужий". Власне, я вирішив написати щось назразок рецензії саме через те, що фільм "не відпускає". І хоча жанри фільмів формально різні, але їх динаміка і емоційні траекторії дуже схожі: незважаючи на попередження головні герої роблять вибір, який зводить їх до стану жертв, безсилих проти обставин. І цей фільм Рідлі Скота, незважаючи на прохолодну зустріч з боку критиків і невисокі оцінки рейтингів, також стане "культовим" і одним з найбільш цитованих фільмів кінематографу.
PS Подивився відгуки на фільм в кількох ЖЖ. Народ часто-густо навіть не може зрозуміти сюжет. Якісь посилання на розшифровки в вікіпедії, "а чьом ето? - да ні о чьом...". Морок. Вітчизняний блогер холі моцарт зі своєю відео-рецензією взагалі виявився феноменальним дурнем, я його відео-звіт навіть не зміг додивитись. Якщо ти це читаєш, вівця, то знай, що жанр фільму - кримінальна драма з елементами екшену. Не романтична драма, бо героїня Пенелопи Круз і їх кохання - лише ненавмисна жертва. І не трилер, бо в фільмі взагалі немає ані страху, ані саспенсу. І навіть не детектив, бо персонажі не шукають, хто там садівник, а глядачам (принаймні тим, хто з головою) садівника показують відразу.
Фільм ігровий, без спецефектів - рідкісний жанр на вітчизняному великому екрані. Чудова акторська гра: за всіма персонажами цікаво спостерігати. Діалоги і монологи тримають. Події на екрані сприймаються як в житті: без авторських пояснень голосом Міхалкова, Бондарчука чи Моргана Фрімана за кадром, тому за сюжетом доводиться слідкувати дуже уважно. І можу запевнити, жодне слово сказане персонажами не залишилось висіти в повітрі рушницею на стіні, усі вони "вистрілили".
Зірковий акторський склад повністю себе виправдав: глибина персонажів і їх поведінка повністю пояснюється тією роллю яку вони відіграють в подіях. І якщо Бред Піт грає посередника (або й грубо кажучи бухгалтера) наркоторговців з Канади, то він ним і є на екрані.
Особливо хочеться відзначити гру Камерон Діаз у ролі "міледі" новітнього часу, чи, якщо завгодно, "чужої" (з одноіменного твору Нестеренка) - її постава і міміка справді несе в собі щось, що могло налякати Райнера (Хавйер Бардем), фрази і навіть посмішки закінчуються ледь помітним виразом презирства і зверхності, репліки видають гострий розум і великий життєвий досвід. Дуже сильний образ: епатажна спокусниця, витончене вбрання і граційність гепарда несподівано контрастує з безглуздим розкошем біжутерії, татуюванням з леопардових плям і золотим зубом. Довершує образ femme fatale монолог наприкінці фільму, що розкриває мотиви її вчинків.
За враженням, яке на мене справив фільм, я його можу порівняти хіба що з фільмом "Чужий". Власне, я вирішив написати щось назразок рецензії саме через те, що фільм "не відпускає". І хоча жанри фільмів формально різні, але їх динаміка і емоційні траекторії дуже схожі: незважаючи на попередження головні герої роблять вибір, який зводить їх до стану жертв, безсилих проти обставин. І цей фільм Рідлі Скота, незважаючи на прохолодну зустріч з боку критиків і невисокі оцінки рейтингів, також стане "культовим" і одним з найбільш цитованих фільмів кінематографу.
PS Подивився відгуки на фільм в кількох ЖЖ. Народ часто-густо навіть не може зрозуміти сюжет. Якісь посилання на розшифровки в вікіпедії, "а чьом ето? - да ні о чьом...". Морок. Вітчизняний блогер холі моцарт зі своєю відео-рецензією взагалі виявився феноменальним дурнем, я його відео-звіт навіть не зміг додивитись. Якщо ти це читаєш, вівця, то знай, що жанр фільму - кримінальна драма з елементами екшену. Не романтична драма, бо героїня Пенелопи Круз і їх кохання - лише ненавмисна жертва. І не трилер, бо в фільмі взагалі немає ані страху, ані саспенсу. І навіть не детектив, бо персонажі не шукають, хто там садівник, а глядачам (принаймні тим, хто з головою) садівника показують відразу.
