Найочікуваніша книжка року
Saturday, 8 October 2011 21:19![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Сьогодні, нарешті, купив "Страсті за націоналізмом" Ярослава Грицака.
Грицак мені завжди імпонував позитивним ставленням до історії України. Тобто, після прочитання історії в його викладенні виникає бажання працювати (і на користь країни і над собою), а не "пити бром" за Винниченком.
"
Професійний історик не може бути певний у кінцевому успіху своїх зусилль; він добре розуміє, що в історії є щось таке, що уникає точности й узагальнень. Для нього взагалі є питання, наскільки історія є наукою. Це відчуття сумніву й навіть певної розгублености особливо посилилося в останні десятиліття, коли стало звичним говорити про серйозну кризу історичної науки.
Натомість його сумніву і розгубленості не може бути на рівні викладання історії школі. Тут історія мусить служити дидактичним цілям, і голос учителя повинен звучати впевнено. Він не може дозволити собі сумніватися в доцільності історії, роздумуючи, чи справді фактори, котрі він подає, мають якесь об"єктивне значення. ... Весь процес вивчення історії в школі підпорядковано одній меті: виховати законослухняного та лояльного громадянина. На практиці відхилення від цієї мети можливі, але, в принципі, держава їх не толерує.
І, нарешті, є рівень масової свідомості зі своїми закономірностями функціонування. Тут мало читають професійну історію, а курс шкільної історії якщо й пам"ятають, то все ж таки трактують зі скепсисом і недовірою. Історична свідомість на цьому рівні формується через свої канали: родинні спогади, засоби масової інформації, популярні видання - тобто через ті засоби на які ні академічна, ні шкільна історія не мають вирішального впливу. Ця сфера найбільше просякнута історичними мітами.
"
Не те щоб ця цитата була найгострішою, але вона дозволяє зрозуміти чому від "пост-радянських" ПР годі було сподіватись "проукраїнського" викладення історії в школі, а також не надто перейматись через вплив шкільного викладення історії на свідомість дорослих громадян. (Більше того, не думайте, що в наших школах викладають краще, ніж ремонтують наші дороги.) Вирішальний вплив на свідомість громадян має сучасна пропаганда, і чим раніше Україна почне знімати свою версію "Мі із прошлаго", тим краще для України.
Re: про дітей
2011-10-09 15:09 (UTC)До речі, Лірник Сашко розповідає байки про чумаків - теж досить позитивний образ, що заповнює часову прогалину між козаками і технічною модернізацією. Інші кандидати на героїчну міфологізацію - батяри, упівці, Гуляй-поле і махновці. Містичного теж маємо чимало. Було б кому писати та знімати.
Навряд чи Грицак знайшов спосіб "імплантації історичної пам"яті", це скоріше парафія рекламістів та маркетологів.
Re: про дітей
2011-10-09 15:35 (UTC)наразі ситуація така, що ми знаємо: нафта є. але мене цікавить, де її добувати (а питання "як?" - то і є парафія рекламістів і іже з ними)
п.с. маркетологи покажуть, що української ідеї нема, не було і бути не може, бо народу давай СССР і РККА... в тому то й фокус, що для розробки стратегії змін треба чогось глибшого.
Re: про дітей
2011-10-09 16:51 (UTC)а наш кінематограф підходить до питання історії України настільки поважно, що аж Ніцше хочеться цитувати, який зневажав надмірну поважність і заявляв, що серйозне знання ніколи не вдаватиме з себе поважного та серйозного.
а на таке в глядача алергія. а от зняти екшн слабо. хоча навіть про М.Грушевського можна зняти шпигунський бойовик (при всій його серйозності). А що вже казати про інших. Там просто проситься.
Але хто ж в Україні наважиться таке зняти про Михайлда Сергійовича - не побоїться осуду патріотичної громади, яким подвай пафос і повагу.
Он Грицаківський Франко дістав на горіхи від деяких. А це наукова монографія, а не екшн. А дістав за неканонічний образ Каменяра...
Re: про дітей
2011-10-10 21:39 (UTC)