Найочікуваніша книжка року

[toprunner]

Сьогодні, нарешті, купив "Страсті за націоналізмом" Ярослава Грицака.



Грицак мені завжди імпонував позитивним ставленням до історії України. Тобто, після прочитання історії в його викладенні виникає бажання працювати (і на користь країни і над собою), а не "пити бром" за Винниченком.
"
  Професійний історик не може бути певний у кінцевому успіху своїх зусилль; він добре розуміє, що в історії є щось таке, що уникає точности й узагальнень. Для нього взагалі є питання, наскільки історія є наукою. Це відчуття сумніву й навіть певної розгублености особливо посилилося в останні десятиліття, коли стало звичним говорити про серйозну кризу історичної науки.
  Натомість його сумніву і розгубленості не може бути на рівні викладання історії  школі. Тут історія мусить служити дидактичним цілям, і голос учителя повинен звучати впевнено. Він не може дозволити собі сумніватися в доцільності історії, роздумуючи, чи справді фактори, котрі він подає, мають якесь об"єктивне значення. ... Весь процес вивчення історії в школі підпорядковано одній меті: виховати законослухняного та лояльного громадянина. На практиці відхилення від цієї мети можливі, але, в принципі, держава їх не толерує.
  І, нарешті, є рівень масової свідомості зі своїми закономірностями функціонування. Тут мало читають професійну історію, а курс шкільної історії якщо й пам"ятають, то все ж таки трактують зі скепсисом і недовірою. Історична свідомість на цьому рівні формується через свої канали: родинні спогади, засоби масової інформації, популярні видання - тобто через ті засоби на які ні академічна, ні шкільна історія не мають вирішального впливу. Ця сфера найбільше просякнута історичними мітами.
"

Не те щоб ця цитата була найгострішою, але вона дозволяє зрозуміти чому від "пост-радянських" ПР годі було сподіватись "проукраїнського" викладення історії в школі, а також не надто перейматись через вплив шкільного викладення історії на свідомість дорослих громадян. (Більше того, не думайте, що в наших школах викладають краще, ніж ремонтують наші дороги.) Вирішальний вплив на свідомість громадян має сучасна пропаганда, і чим раніше Україна почне знімати свою версію "Мі із прошлаго", тим краще для України.

Comments

[promonaut.livejournal.com]

яким це чином грицакове відчуття є позитивним..?:)

[toprunner.livejournal.com]

Він завжди проводить паралелі з історією інших країн, в першу чергу з поляками (а це доволі рідкісна риса в українській історіографії). Коли дізнаєшся, що вони мали такі самі труднощі, українські проблеми видаються не такими непереборними.

[promonaut.livejournal.com]

Непереборне у такому випадку є упослідженим...:)

запитання

[gluk16.livejournal.com]

маю зауваження до цитати. По-перше, ідея присутня і у виданні "Страстей" 2004 р. (версія 1.0). Чи у версії 1.1 є доповнення до неї? Бо у версії 1.0 Грицак обмежився констатацією факту.

По-друге (що випливає з "по-перше"), в третій групі історичного знання (масове історичне знання) опинилося знання сформоване:
1) родинними спогадами (жива історична пам*ять);
2) ЗМІ (умовно назвемо її "політизована" історична пам*ять, якщо йдеться про новини тощо);
3) популярні видання (куди б я додав і інші продукти масової культури, що становить "комерціалізовану" історичну пам*ять).

Ключове питання: яким є співвідношення цих факторів? Адже, primo, політична система тут присутня (через офіційний владний дискурс, який робить релевантними одні політичні події, та позбавляє релевантності інші) - що виводить нас на рівень другий. Secundo, жива історична пам*ять і комерціалізована - це різні явища. Якщо останню ми можемо контролювати (і конструювати), то що впливає на першу?

І ось тут мені здається, що жива історична пам*ять твориться низкою перелічених вище фактіорів та особистими спогадами учасників. Проте і тут ми не знаємо, якою є вага кожного з чинників?

Адже обмежитися констатцією комплексності явища пам*яті ще не означає пояснити що-небудь...

Оскільки версії 1.1 я не маю, а лише 1.0, то мене цікавить, чи в ній містяться відповіді на ці питання?

Re: запитання

[toprunner.livejournal.com]

13 із 20 есеїв написано після 2004 року.

Направду, я лише почав читати книжку, і попередньої я не маю щоб порівняти.

ІМХО
Щодо співвідношення впливів на масове історичне знання, то в сучасному українському суспільстві найбільший вплив матиме саме мас. культ: живих свідків найбільш дратівливих подій залишається все менше, темп життя не дозволяє передати традиційні знання, як це було ще в минулому столітті, ЗМІ не викликають довіри, крім того дуже швидко розрізняють "своїх" та "чужих" (якщо взагалі дивляться, я, наприклад, майже не дивлюсь). А от якийсь видовищний "Кандагар" або "Матч смерті" (з викривленою історичною основою або взагалі без неї) дивитимуться і співчуватимуть, будуть асоціювати себе з цими героями.

Re: запитання

[gluk16.livejournal.com]

ось тут і проблема, що ми говоримо на рівні "імхо".
але, як жартівливо-серйозно сказав один з провідних сучасних соціологів Рендал Коллінз, соціологія має бути наукою зрозумілою і водночас неочевидною. Зрозумілою - щоб всі могли зрозуміти, про що йдеться. Неочевидною - щоб ніхто не міг сказати: "Навіщо було витрачати час і гроші, щоб дізнатися те, що всім і так відомо".
І слова його справждуються. Часто наші уявлення про соціальну реальність цій реальності не відповідають. (про це я писав в себе в жж - на прикладі досліджень самогубств).

тому і цікаво, якою є ситуація з пам*яттю насправді...

п.с. якщо знайдете відповідь на це питання про пам*яті - то буду дуже вдячний, якщо розкажете мені.

Re: запитання

[toprunner.livejournal.com]

Statistics are like a bikini. What they reveal is suggestive, but what they conceal is vital.
-------
Ок.

:)

[gluk16.livejournal.com]

свята правда ;)
проте навіть така статистика - це дзеркало, хоч і криве, але дзеркало. а в дзеркалі неіснуючі речі не відображаються.

а от щодо живої пам*яті

[gluk16.livejournal.com]

==живих свідків найбільш дратівливих подій залишається все менше, темп життя не дозволяє передати традиційні знання==

проблема в тому, що жива пам*ять часто є "консервованою" і "пастеризованою", і з "порошку".
(і цей факт давно відомий дослідникам. для нього навіть придумали поняття "винайдена традиція". Збірка статтей, де розкривається цей феномен, перекладено українською у видавництві "Ніка-Центр". І назва така ж: "Винайдення традицій", під ред. Т.Рейнджера та Е. Гобсбаума).
Проте таке умовно-живе знання передається усно в сім*ї. І тут соціологи теж вже констатували: набуте знання в сім*ї протягом перших років життя є важко змінюваним. Воно становить фундамент всього решта знання про довколишній світ. Отримане згодом знання може бути переглянутим, зміненим. а от здобуте в дитинстві - ні.
(пояснення механізму відвело б мене в бік від теми обговорення, але якщо цікаво - то можу якось пояснити).

І ось тут постає питання: якщо батьки засвоїли, що євреї з крові християнських дітей роблять мацу (навіть якщо вони цього не бачили - і це результат успішної пропаганди), то людина засвоїть це дуже моцно. І переконати її в помилковості таких поглядів буде дуже важко.

А тому питання "живої" історичної традиції є дуже важливим. це та традиція, яка опирається всім "кавалерійським наскокам" в спробі її змінити (через шкільну програму чи телефільми). Але що формує цю традицію? Звідки вона береться, якщо в більшості випадків люди твердо перконані в істинності власних "спогадів". Наприклад, в західних областях більшість переконаних в правоті УПА людей з тими УПА не стикалися... І їхні батьки також... Бо ті, хто стикалися, мають дещо інші спогади (про що я в себе десь в жж писав). І от звідки тоді береться ця штучна пам*ять, що має натуральний вигляд.

І для України важливо знати, як її змінити.

Re: а от щодо живої пам*яті

[toprunner.livejournal.com]

Певно це з серії "Дайте мені на виховання п"ятирічну дитину і вона доскону віритиме в Бога".

"Але що формує цю традицію?" До речі, а в "Винайденні традиції" дали відповідь на це запитання?

Re: а от щодо живої пам*яті

[gluk16.livejournal.com]

2. у "Винайденні традицій" показано варіанти творення таких "традицій", але закономірності... ні, праця більше ідеографічна (тобто аналізує конкретні випадки), а не номотетична (не шукає законів).

Проте з написаного випливає, що одним з таких механізмів є... комерція та політична влада. (але це зі статті про шотландців і кілти... решта менш неочікувана, а тому їх слабо пам*ятаю...)

1. не зовсім. зміни можливі, але тоді відбуається "перескок": націоналістами стають не етнічні українці, а етнічні росіяни (Донцов) та поляки (Липинський).

тобто зміни відбуваються, але вони супроводжуються глибокою кризою особистості. А часто такі кризи і не відбуваються. Наприклад, в молодій сім*ї подружжя відтворює моделі поведінки батьків. Причому, якщо раніше вони казали, що бити дітей - погано, бо нас били, то з появою дітей - б*ють, бо знають, що це спосіб виховання.

(нагадаю, що йдеться про "середньостатистичну людину", тобто зміни відбуваються, але вони обертаються довкола певної точки: вибити з цієї колії людську поведінку можна, але треба знати, в яку точку прикласти силу. Якщо ж цієї сили не прикладати, то буде відбуватися самовідтворення існуючих моделей поведінки)

Re: а от щодо живої пам*яті

[gluk16.livejournal.com]

== Дайте мені на виховання п"ятирічну дитину і вона доскону віритиме в Бога ==

до речі, 5-річна дитина вже не така пластична до змін. вона вже входить в широкий світ і виявляє, що не все так просто... Тобто те, що говорять батьки, не відповідає тому, що говорять батьки інших дітей, а тим більше - тому, що говорять ровесники.
і от з цього плюралізму формується відчуття, що все відносно.

Але все, що було засвоєно до цього плюралізму, засідає міцно.

Re: а от щодо живої пам*яті

[toprunner.livejournal.com]

Це вільна цитата з якогось франузького(?) філософа, про ірраціональність віри. Спробував знайти подробиці в гуглі, але безуспішно.

про дітей

[gluk16.livejournal.com]

окей, зрозумів.

якщо не придиратися, то загалом суть саме така.

проте лише "загалом". проблема, насправді, комплексніша: в такому ранньому віці дитина не зап*ятає абстракції на зразок нації/класу тощо. вона просто осягне: українською говорити добре, козаки - герої, євреї - погані. маца з крові християн прийде пізніше. навіть якщо її розвінчати, то все одно щось знайдеться інше, за що не любити євреїв.

от наприклад, у конфлікті за Палестину я суб*єктивно на боці арабів. хоча жодних аргументів придумати не можу. але просто на боці. підозрюю, саме через те, що я з Галчини - і в дитинстві нахапався ідей про поганих жидів. (хоча я цього зовсім не пам*ятаю).

але добре Ви завужили в коментарі нижче: ніхто людей не готував до культу особи... чому вони такими стали? от тут і криється проблема, про яку я писав вище: якими є механізми формування цієї начебто живої пам*яті.

варіантів є багато, але одної теорії, яка б вагу цих чинників вимірювала, я не знайшов... проте може проф. Я. Грицак знайшов. тому і питаю.

бо інакше - це просто публіцистика, з якої можна зробити простий висновок: реформа шкільної освіти нічому не зашкодить, нічого перейматися Табачником.

до речі, з історичних міфів найпопулярнішим є козацький. хоча очевидців давно вже немає. чим це пояснити? спадщиною СРСР? чи відродженням початку 90-х? чи тим, і іншим?

Re: про дітей

[toprunner.livejournal.com]

Думаю, "козаки" - була одна з небагатьох питомо українських тем, яка була дозволена за СРСР, і, напевно, єдина героїчна тема. Решта - або неукраїнські (русскіє билінниє богатирі, побєди русского оружія в 18-19 ст, більшовицькі звитяги під час громадянської), або плачІ Ярославни(українська інтелігенція 19-20 ст.), або заборонені(І, ІІ визвольні змагання). То ж вже за СРСР напрацювали певний матеріал на козаках.
До речі, Лірник Сашко розповідає байки про чумаків - теж досить позитивний образ, що заповнює часову прогалину між козаками і технічною модернізацією. Інші кандидати на героїчну міфологізацію - батяри, упівці, Гуляй-поле і махновці. Містичного теж маємо чимало. Було б кому писати та знімати.

Навряд чи Грицак знайшов спосіб "імплантації історичної пам"яті", це скоріше парафія рекламістів та маркетологів.

Re: про дітей

[gluk16.livejournal.com]

але йдеться про геологорозвідувальні роботи. добрий геолог не обов*зково знає (я так собі думаю ;) як будувати нафтовидобувні і переробні компекси. але ж він показує, де та нафта.

наразі ситуація така, що ми знаємо: нафта є. але мене цікавить, де її добувати (а питання "як?" - то і є парафія рекламістів і іже з ними)

п.с. маркетологи покажуть, що української ідеї нема, не було і бути не може, бо народу давай СССР і РККА... в тому то й фокус, що для розробки стратегії змін треба чогось глибшого.

Re: про дітей

[gluk16.livejournal.com]

проблема в ненав*язливості подачі. всі патріотичні герої настільки шаблонні, що аж смутно стає. і всі борються за спасіння Неньки-України щонайменше... а більшість йде в кіно зарад розривки (гарне польське слово - позначає відпочинок, але з елементом розривання: розриваємо тяглість поважності нормального повсякденного життя. Так-от, людям саме розривка і потрібна.

а наш кінематограф підходить до питання історії України настільки поважно, що аж Ніцше хочеться цитувати, який зневажав надмірну поважність і заявляв, що серйозне знання ніколи не вдаватиме з себе поважного та серйозного.
а на таке в глядача алергія. а от зняти екшн слабо. хоча навіть про М.Грушевського можна зняти шпигунський бойовик (при всій його серйозності). А що вже казати про інших. Там просто проситься.

Але хто ж в Україні наважиться таке зняти про Михайлда Сергійовича - не побоїться осуду патріотичної громади, яким подвай пафос і повагу.
Он Грицаківський Франко дістав на горіхи від деяких. А це наукова монографія, а не екшн. А дістав за неканонічний образ Каменяра...

Re: про дітей

[toprunner.livejournal.com]

Так, зайвий пафос шкодить.

статистика ;)

[gluk16.livejournal.com]

== 13 із 20 есеїв написано після 2004 року. ==

тобто 65% нових.
а 2/3 - це 66% ;)

тобто в підрахунках Я. Грицак (який саме так і порахував свою книжку на презентації) не помилився ;)

[der-sch-shall.livejournal.com]

[i]Вирішальний вплив на свідомість громадян має сучасна пропаганда[/i]

не згоден
щоб пропаганда мала хоч якийсь вплив на свідомість [громадян], треба попередньо їх [громадян] мізки відповідним чином підготувати
використовуючи с/г термінологію, ґрунт спочатку треба зорати, внести добрива, етц - а фіналом тої агрокомпанії і буде власне сама посівна
от власне "засіюванням голов" і займається складна машина пропаганди
... а за попередній "агро етап" відповідають батьки, оточення, дитсадочок і школа (начальні/середні класи, звичайно)

зі друже, ти про психоаналіз чув? там ці речі розлого пояснюються

ззі що я власне сказати то хтів :) - сучасна школа (як совковий, на жаль, продукт) переслідує одну-єдину кінцеву мету: "викувати" особистість, яка засвоює будь-яку інформацію некритично
людина з таким "устроєм голови" легко підпадає під вплив пропаганди, думає догмами-штампами і... нмд, є інтелектуальним інвалідом (на жаль)
чи потрібна нам - україні - така система освіти і підгтовані такою системою учні? отож

[toprunner.livejournal.com]

Куди тоді притулити громадян СРСР які ридали за Сталіним? Ані до комунізму, ані до культу особистості їх батьки не готували.

ІМХО, лише дуже незначна кількість людей здатні критично і всеосяжно аналізувати інформацію (і я до цього кола не належу). Значну частину інформації доводиться брати на віру, хоча б через те, що перевірити її правдивість просто немає часу. Крім того, для вірного сприйняття часто потрібна грунтовна фахова підготовка. Для soft science це двічі вірно.

Я не думаю, що виховання саме некритичної людини є метою школи, просто ані часу, ані ресурсів (в першу чергу людських) на щось інше - немає. Виховання людини, лояльної до держави - це мета, але цим займаються школи усіх держав світу (це моє припущення).

[der-sch-shall.livejournal.com]

мммм, доведеться такі мені децл про психоаналіз побаяніть
втім, це буде тут дуже деречним

В 1923 році Зиґмунд Фрейд сформулював теорію функціонування психіки в термінах її структурної організації. Психічні функції було сгруповано згідно з тією роллю, яку вони відігравали у внутрішньому психічному конфлікті. Фрейд виділив три основних структури психіки: Воно, Я та Над-Я.

Воно — примітивні, інстинктивні й уроджені аспекти особистості (сон, їжа, дефекація, копуляція). В. наповняє наше поводження енергією. В. має своє центральне значення для індивідуума протягом усього життя, воно не має ніяких обмежень, воно хаотичне. Будучи вихідною структурою психіки, В. виражає первинний принцип усього людського життя — негайну розрядку психічної енергії, стримування якої приводить до напруги в особистісному функціонуванні. Ця розрядка одержала назву принцип задоволення. Підкоряючись цьому принципу і не знаючи страху чи тривоги, В. може становити небезпеку для індивідуума і суспільства. Також В. відіграє роль посередника між соматичними і психічними процесами.

Я — це компонент психічного апарата, відповідальний за прийняття рішень. З метою перетворення і реалізації потреб у соціально прийнятному контексті, Я черпає з В. частину енергії, забезпечуючи безпеку і самозбереження організму. Я використовує стратегії осмислення і сприйняття у своєму прагненні задовольняти бажання і потреби В. Я у своїх проявах керується принципом реальності, мета якого — збереження цілісності організму шляхом відтермінування задоволення до виникнення можливості його розрядки і/або відповідних умов зовнішнього середовища. Я було названо Фройдом вторинним процесом. Звільнення деякої кількості енергії Я для вирішення проблем на вищому рівні психіки є однією з основних цілей психоаналітичної терапії.

Над-Я — останній компонент особистості, що розвивається, функціонально визначаючи систему цінностей, норм і етики, розумно сумісних з тими, що прийнято в оточенні індивідуума. Будучи морально-етичною силою особистості, Н.-Я. є наслідком тривалої залежності від батьків. Далі функцію розвитку бере соціум (школа, однолітки і т. д.). Н.-Я. підрозділяється на дві підсистеми: сумління і Я-ідеал. Сумління здобувається за допомогою батьківських покарань; це включає здатність до критичної самооцінки, наявність моральних заборон і виникнення почуття провини в дитини. Заохочувальний аспект Н.-Я. — Я-ідеал. Він формується з позитивних оцінок батьків і призводить індивідуума до встановлення для себе високих стандартів. Н.-Я. вважається цілком сформованним, коли батьківський контроль заміняється на самоконтроль. Важливо відзначити — принцип самоконтролю не служить принципу реальності: Н.-Я. направляє людину до досконалості в думках, словах і вчинках, намагаючись переконати его в перевазі ідеалістичних ідей над реалістичними.

=====================
О, і ілюстрація навіть є:



(далі я відповім, власне, на твій комент)

[toprunner.livejournal.com]

Пізнавально і зрозуміло.

[der-sch-shall.livejournal.com]

Куди тоді притулити громадян СРСР які ридали за Сталіним? Ані до комунізму, ані до культу особистості їх батьки не готували.

Ой, за всіх батьків тобі не скажу: дуже багато батьків загинули (сам знаєш як тоді було), а хтось щиро вірив в ідеали світової пролетарської революції і відповідним чином виховував своїх детей.
... А соціум, соціум і виховував, і готував! Ох і готував. Оті всі піонери, комсомольці, кінематограф (Сталін в 1919 році, стріляє з маузєра з паравоза, етц), пєстні, першотравневі демострації - та все тут і не перерахуєш зараз.


ІМХО, лише дуже незначна кількість людей здатні критично і всеосяжно аналізувати інформацію (і я до цього кола не належу).

думаю, ти себе недооцінюєш, і дуже сильно
(але то таке)

Значну частину інформації доводиться брати на віру, хоча б через те, що перевірити її правдивість просто немає часу. Крім того, для вірного сприйняття часто потрібна грунтовна фахова підготовка. Для soft science це двічі вірно.

думаю, тут час мені перейти до прикладів (власне, я думку твою чудово зрозумів - не можу сказати, що ти аж прям дуже далекий від істини)
пропоную приклад, нмд, нейтральний - загибель Пушкіна А.С. на дуелі
...
що неминуче скажуть 99% тих, хто закінчив радянську та пост-радянську школу :) ? загадють про гнуснаго Дантеса, наймита царату, а, і ще про палкий викривальний вірш Лермонтова (пагіб пает, ляляляла)
а що скажу я? були якісь там діпломи якогось "ордєна рогоносців"; Пушкін чомусь був впевнений, що вони писані голанцем Геккерном, вітчимом Дантеса
А.С.Пушкін долго і упорно наривался через це, писав (а це доведено точно) досить пакосні та неприємні листи Геккерну та його пасинку Дантесу (а Пушкін був дуелянт екстракласу, вродь ми вже балакали про це), врешті-решт А.С. знайшов собі на одне місце неприємності і був теє во, смертельно поранений з пістолета
в опчєм, битовуха і разборкі в рафінованому вигляді
а! найсмішніше тут те, що за всі ці роки відбулася сила-силенна графологічних експертиз, і всі вони одностайні в своїх висновках: Геккерн не писав ті діпломи
не писав! хто писав - точно невідомо, але не Геккерн: це була людина, яка вчила французьку мову не з "пелюшок", а в досить зрілому віці
такі діла - пушкін нарвался сам, але в школах досі компосують голови "поетамі, невольнікамі чєсті", кілером дантесом, ледь не підкупленим Миколою І, і прочєй батвой
розумієщ до чого я веду?

Я не думаю, що виховання саме некритичної людини є метою школи, просто ані часу, ані ресурсів (в першу чергу людських) на щось інше - немає.

На жаль, радянська (пост-радянська) школа виховує-випестовує якраз такі особистості.
:)
Дл речі, як ти думаєш - чому в нас в школах не вчать логіці? Хоча б базово?

Виховання людини, лояльної до держави - це мета, але цим займаються школи усіх держав світу (це моє припущення).

школа, власне, не виховує людину (особистість) - вона є одним з моментів (думаю, зараз иайже завжди це вирішальний момент) в завершенні формування особистості, а саме такого її компоненту, як Над-Я (див. попередній комент)
школа (або освіта) може дати учневі дуже багато, дати те, на що не здатні батьки (історією я захопився саме завдяки школі, наприклад); а може забити йому голову різним непотрібним мотлохом (див. пасаж про Пушкіна з Дантесом)

що зараз відбувається в школах світу і які проблеми вони зараз вирішують - якщо чесно, я уявляю собі дуже слабко та вкрай нечітко
якісь пляскі навкола гендерної рівності, підліткової вагітності та контрацепції, політкоректності...
вон, Обаму вибралі сібє в одній країні на цій педагогічній хвилі

добре це чи погано? а хз, гарного щось я не дуже багато в цьому бачу

[toprunner.livejournal.com]

Я не знаю чому в середніх школах не викликають логіку. З подивом дізнався, що в моїй колишній школі, яка стала ліцеєм, викладають ейдектику, бальні танці і карате. Сподіваюсь, що й логіку також.
Підозрюю, що державні освітяни не сприймають логіку як окрему науку, та й гугль каже, що в програмі викладання математики в СШ однією з цілей названо "розвиток логічного мислення" учнів.
Так, школа в Україні інертна, але школа (так само як армія і в"язниця) - це відображення суспільства (елементами якого є усі ми).

[der-sch-shall.livejournal.com]

Логіка (грец. λογιχη від грец. logos — слово, сенс, думка, мова) — наука про форми та закони мислення. Головним об'єктом дослідження логіки є описові системи мислення, тобто системи які пропонуються як інструкція для людей (а також, можливо інших розумних істот/машин) як слід правильно мислити. При цьому, такі інструкції не слід розглядати як опис того, як люди насправді мислять, що є предметом дослідження інших дисциплін, наприклад коґнітивної психології.

ти кажеш, [підозрюєш те] що наші освітяни не сприймають логіку як окрему науку
так, дуже схоже на справжній стан речей: системі [рудиментам старої, "сусловської" системи] не потрібна особистість, яка здатна мислити самостійно (та мислити критично)
анекдотичний приклад: в радянські часи умовний штірліц був розвідник, а умовний джеймс_бонд був шпигуном
з позицій логіки шпигун<---> розвідник
ти чув таке словосполучення: "шпигун штірліц" від людей старої закалки? я не чув

зі хіба в школах викладають булівську алгебру? якщо ні, то їхні декларації про "розвиток логічного мислення" перепрошую, це історії на кшталт на сараї написано х., а всередині чомусь дрова