Все ж мої симпатії на боці Каддафі - він захищає свою країну.

[toprunner]

Певно, війська коаліції шукатимуть докази, чи насправді Каддафі бомбив мирних жителів. Так само як вони шукали зброю масового ураження в Іраці.
Населення Лівії складається з різних племен, тож інтервенція з великою вірогідністю переросте у громадянську війну. Як працює дарована демократія ми бачимо щодня у власній країні і в новинах про Іраки-Афганістани.

І останні події не змінили мого ставлення до вступу у НАТО: краще бути в зграї, ніж поза нею.

Comments

Re: ще раз про приклади

[gluk16.livejournal.com]

окей. я підтягнув артилерію.
Про Японію.
Нагадаю, що наразі Японія - *єдиний* (!) приклад успішного скерування суспільства в потрібний бік.
(стосовно скерування Іраку наводився лише цей приклад: http://en.wikipedia.org/wiki/Occupation_of_Japan#Criticism_of_the_occupation Інші не фігурували, з чого можна зробити висновок - їх немає.)

Так от, дослідники вважають, що Японія буда особливим випадком: вона і так була модернізованою (http://www.historyandpolicy.org/papers/policy-paper-10.html )
Крім того, американський історик Дж. Холл вважає, що у випадку Японії не варто переоцінювати вплив окупації: Японія рухалась в бік демократизації і до 1945-52 рр. Звісно, окупація не була просто каталізатором, але поштовхом.

Проте (!) той же Холл зазначає, що Японія до 1948 р. (як і Німеччина, додам) скеровувалась до деіндустріалізації та демілітаризації. І тільки після 1948 р. (коли стало очевидно, що "холодна війна" прийшла всерйоз і надовго) їй почали дозволяти промислово розвиватися (як і Німеччині) - щоб протистояти "імперії зла".

Тобто курс на розвиток наклався з політичною коньюнктурою: потрібно було зміцнювати плацдарми в Азії та Європі, аби СРСР не "пожер" світ. До явної загрози "пожирання" окуповані країни скеровували до відсталості (економічної). Щоправда демократизували.
Але скажіть мені, чи бідна сільськогосподарська демократична Японія - це достойне свідчення благородних мотивів скеровувачів?
Тобто ідея така: здохніть з голоду, але в демократичній країні.

Тепер про демократизування та економіку.
Ваеймар прагнув до демократії, але в поєднанні з репараціями, які впали на Німеччину (їх виплата завершилась в 2010 р.!!!), до влади прийшов Гітлер.

тому без економічного зростання демократія була б приречена на невдачу: завжди є політики, готові зіграти на економічній кризі. І переважно це політики екстремістського / авторитарного типу.

Тепер про Німеччину:
http://en.wikipedia.org/wiki/Morgenthau_Plan
ось так бачили її долю. Розділити взагалі. Тобто повернення в до-Вестфальску епоху: народи не мають значення.
І скерування відбулося лише через страх СРСР. Тобто ніхто особливо німцями не переймався. Радше безпекою Заходу від "червоної чуми".

І тут ми переходимо до Кореї:
процвітання Кореї відбулося завдяки *авторитаризму* (!!!)
http://en.wikipedia.org/wiki/Miracle_on_the_Han_River#Foundations_of_the_.E2.80.9CMiracle.E2.80.9D

тобто демократія та економіка таки не йшли в парі: Пд.Корея була антикомуністична, а тому отримувала гроші, а авторитарна, бо така вже її суть. і США це не дуже хвилювало. Аби тільки протистояла СРСР / Китаю ітд.

Тобто скеровування має виібрковий характер: переважно керується політичними вигодами "скеровувачів": мати сильних союзників у боротьбі проти СРСР.
І демократизація їм "до лямпи".

Re: ще раз про приклади

[igorsova.livejournal.com]

Якщо Джон Довер, автор порівняння Іраку і Японії не згадує інших прикладів, це зовсім не означає шо їх немає.
Тобто всі ваші висновки прямісінько в молоко.

Із вашого конспекту Джона Довера, Джона Хола, слідує що:
Скеровування розвинутими країнами відбувається і воно ефективне.
Скеровування джамахеріями відбуваєтся, і воно ефективне.
Ефективність скеровування залежить в тому числі і від внутрішніх факторів країн, які скеровують.
(жодного мого початкового твердження не заперечено)

Re: ще раз про приклади

[gluk16.livejournal.com]

наскільки я зрозумів, то
Ваша теза: скеровування "рощвинених країн" позитивне, а джамахерій - негативне.

моя теза: скеровування має інструментальний характер, тобто служить поточним політичним інтересам.
відтак наслідки скеровувань в обох випадках можуть бути як позитивні, так і негативні.

якщо помилково Вашу тезу розумів, то перепрошую.

п.с. поняття "скеровування" має наразі настільки широкий характер, що означає все - від політичного арбітражу з приводу кордонів до геноциду.
за такої термінологічної невизначеності, звісно, важко спростувати тезу про ефективність скеровувань.
наприклад, будь-яка держава ефективна в проведенні геноцидів, якщо має для цього відповідні технічні засоби (а всі сучасні країни їх мають).