Вчитель на заміну
Tuesday, 31 July 2012 11:55Саме читаю "Бунт мас" (з подачі
Хтось у френд-стрічці вже нахвалював цей фільм. Я також наполегливо раджу подивитись. Зараз "Вчитель на заміну" іде в Жовтні і Кінопанорамі.
Або за посиланням в HD Ocean Essay Episode #03: Lembeh Strait March 2012 from EunJae Im on Vimeo.
Джерело: ТСН
Юрій Федюк, заступник керівника відділу Генеральної прокуратури України:
- Він не свідок, він підсудний, і як таких гарантій в матеріалах справи, або десь інше ми не побачили. Я вважаю, що покарання призначено в рамках закону. Тим більше, обвинувачення просило 12 років. Суд постановив 10 років 6 місяців.
Владислав Кошмяков один із тих, хто охороняв Нестерова. Він навіть мало не загинув. 2004-го неподалік конспіративної квартири вибухнула граната. Правоохоронця та свідка контузило. Офіцер не розуміє: якщо це не захист свідка, то невідомо, що він робив кілька років.
Владислав Кошмяков, оперативний співробітник ГУБОЗ МВС України:
- В Украине нами был создан прецедент, когда взяли человека из преступной среды, прогарантировали ему в лице МВД, прокуратуры прогарантировали безопасность в обмен на то, что мы найдём все эти трупы. Если бы не было Нестерова, не было бы вообще этого суда.
Ті, хто займалися справою перевертнів, дивуються. Більшість із тих, кого виказав Нестеров, вийдуть на волю значно раніше за нього. Отака собі програма захисту свідків по-українському.
У нас справді пацанська країна - співпраця зі слідством карається державою.Посеред славного міста Києва мою дружину побили забудовники. Ч.3
http://ripnyk.livejournal.com/101021.html
Ха-ха-ха, за побиття жильців і моєї дружини нам запропонували відкуп - 25 тис. грн.)))
http://ripnyk.livejournal.com/100529.html
Посеред славного міста Києва мою дружину побили забудовники. Ч.2
http://ripnyk.livejournal.com/100332.html
Посеред славного міста Києва мою дружину побили забудовники. Ч.1
http://ripnyk.livejournal.com/99949.html
Блог шановного френда не є найвідвідуванішим. Втім, коли він пише про гарячі політичні теми або торкається старих "срачів", десяток-два-три коментарів набирається. У даному ж випадку - тиша!
Коли я писав серію дописів "Про писання у порожнечу" зі с воєї персональної перспективи, це викликало таку цікавість, що аж один з дописів навіть потрапив до яндексівського топу. Головною ідеєю була моя теза про брак зацікавленості і природної допитливості в Українців. Зі мною сперечалися, наводячи аргументи від "ми мовчазний народ інтравертів" до "мовчанням ми рятуємо автора від зазнайства". І ясно ж, не без стандартного "не коментую, бо з усім згідний".
Скажіть мені, будь ласка, з чим усім можуть бути згідними френди Ріпника, з яких більше за три десятки у нас з ним спільних, в ще два-три десятки постійно тусуються в різних відомих ЖЖ? Що це за мовчазна інтравертність така, щоб аж хоча б співчуття не висловити?
Ясно, що можна навести залізобетонні аргументи з серії "не помітили". Всі одразу з більше сотні френдів... Чотири пости протягом трьох днів... З такими красномовними і емоційними заголовками... При тому помічали інші, політичні... Ну-ну!
Тепер, гадаю, зрозуміло, як брак цікавості та природної допитливості до речей абстрактних пов'язаний з браком солідарності?




Звернувшись до присутніх на прес-конференції журналістів, щоб вони не забували, що "свобода преси є одним із ключових факторів демократичної держави", він уточнив у них: "І преса це яка у нас - п'ята колона?".
Проте коли у залі виник сміх і журналісти почали підказувати, що пресу то взагалі називають у суспільстві "четвертою владою", а "п'ята колона" це дещо інше, Віталій Кличко зазначив: "Четверта колона влади. Четверта влада".
Звісно, це не Ахмєтова і не поет Чєхов, але теж характеризує...