![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
toprunnerПевно, війська коаліції шукатимуть докази, чи насправді Каддафі бомбив мирних жителів. Так само як вони шукали зброю масового ураження в Іраці.
Населення Лівії складається з різних племен, тож інтервенція з великою вірогідністю переросте у громадянську війну. Як працює дарована демократія ми бачимо щодня у власній країні і в новинах про Іраки-Афганістани.
І останні події не змінили мого ставлення до вступу у НАТО: краще бути в зграї, ніж поза нею.
Населення Лівії складається з різних племен, тож інтервенція з великою вірогідністю переросте у громадянську війну. Як працює дарована демократія ми бачимо щодня у власній країні і в новинах про Іраки-Афганістани.
І останні події не змінили мого ставлення до вступу у НАТО: краще бути в зграї, ніж поза нею.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Re: ще раз про приклади
2011-03-21 18:54 (UTC)суперечливість: як країна демократизується, то завдяки "скеруванню", а як не демократизується, то через внутрішні хиби.
А може навпаки? Демократизується, бо має внутрішній потенціал, а недемократизується, бо їй заважають?
загалом дискусія зайшла у фазу, коли необхідно пускати в хід важку артилерію: результати досліджень тощо. Оскільки в мене її немає, то, мабуть, доведеться відкланюватися :)
Re: ще раз про приклади
2011-03-22 04:55 (UTC)Південна і Північна Корея чудово доводить що ніяких суперечностей.
Поєднання зовнішнього впливу що накладається на внутрішній менталітет.
Re: ще раз про приклади
2011-03-22 12:01 (UTC)Про Японію.
Нагадаю, що наразі Японія - *єдиний* (!) приклад успішного скерування суспільства в потрібний бік.
(стосовно скерування Іраку наводився лише цей приклад: http://en.wikipedia.org/wiki/Occupation_of_Japan#Criticism_of_the_occupation Інші не фігурували, з чого можна зробити висновок - їх немає.)
Так от, дослідники вважають, що Японія буда особливим випадком: вона і так була модернізованою (http://www.historyandpolicy.org/papers/policy-paper-10.html )
Крім того, американський історик Дж. Холл вважає, що у випадку Японії не варто переоцінювати вплив окупації: Японія рухалась в бік демократизації і до 1945-52 рр. Звісно, окупація не була просто каталізатором, але поштовхом.
Проте (!) той же Холл зазначає, що Японія до 1948 р. (як і Німеччина, додам) скеровувалась до деіндустріалізації та демілітаризації. І тільки після 1948 р. (коли стало очевидно, що "холодна війна" прийшла всерйоз і надовго) їй почали дозволяти промислово розвиватися (як і Німеччині) - щоб протистояти "імперії зла".
Тобто курс на розвиток наклався з політичною коньюнктурою: потрібно було зміцнювати плацдарми в Азії та Європі, аби СРСР не "пожер" світ. До явної загрози "пожирання" окуповані країни скеровували до відсталості (економічної). Щоправда демократизували.
Але скажіть мені, чи бідна сільськогосподарська демократична Японія - це достойне свідчення благородних мотивів скеровувачів?
Тобто ідея така: здохніть з голоду, але в демократичній країні.
Тепер про демократизування та економіку.
Ваеймар прагнув до демократії, але в поєднанні з репараціями, які впали на Німеччину (їх виплата завершилась в 2010 р.!!!), до влади прийшов Гітлер.
тому без економічного зростання демократія була б приречена на невдачу: завжди є політики, готові зіграти на економічній кризі. І переважно це політики екстремістського / авторитарного типу.
Тепер про Німеччину:
http://en.wikipedia.org/wiki/Morgenthau_Plan
ось так бачили її долю. Розділити взагалі. Тобто повернення в до-Вестфальску епоху: народи не мають значення.
І скерування відбулося лише через страх СРСР. Тобто ніхто особливо німцями не переймався. Радше безпекою Заходу від "червоної чуми".
І тут ми переходимо до Кореї:
процвітання Кореї відбулося завдяки *авторитаризму* (!!!)
http://en.wikipedia.org/wiki/Miracle_on_the_Han_River#Foundations_of_the_.E2.80.9CMiracle.E2.80.9D
тобто демократія та економіка таки не йшли в парі: Пд.Корея була антикомуністична, а тому отримувала гроші, а авторитарна, бо така вже її суть. і США це не дуже хвилювало. Аби тільки протистояла СРСР / Китаю ітд.
Тобто скеровування має виібрковий характер: переважно керується політичними вигодами "скеровувачів": мати сильних союзників у боротьбі проти СРСР.
І демократизація їм "до лямпи".
Re: ще раз про приклади
2011-03-22 15:53 (UTC)Тобто всі ваші висновки прямісінько в молоко.
Із вашого конспекту Джона Довера, Джона Хола, слідує що:
Скеровування розвинутими країнами відбувається і воно ефективне.
Скеровування джамахеріями відбуваєтся, і воно ефективне.
Ефективність скеровування залежить в тому числі і від внутрішніх факторів країн, які скеровують.
(жодного мого початкового твердження не заперечено)
Re: ще раз про приклади
2011-03-22 20:32 (UTC)Ваша теза: скеровування "рощвинених країн" позитивне, а джамахерій - негативне.
моя теза: скеровування має інструментальний характер, тобто служить поточним політичним інтересам.
відтак наслідки скеровувань в обох випадках можуть бути як позитивні, так і негативні.
якщо помилково Вашу тезу розумів, то перепрошую.
п.с. поняття "скеровування" має наразі настільки широкий характер, що означає все - від політичного арбітражу з приводу кордонів до геноциду.
за такої термінологічної невизначеності, звісно, важко спростувати тезу про ефективність скеровувань.
наприклад, будь-яка держава ефективна в проведенні геноцидів, якщо має для цього відповідні технічні засоби (а всі сучасні країни їх мають).